До останнього подиху…
У нашому житті є дуже багато падінь, з яких потрібно знайти сили, щоб піднятися. Дуже часто ми зустрічаємося з поняттям, що дружба між чоловіком і жінкою неможлива. Можлива! І це ви зрозумієте з слів моєї історії. У житті я ще небагато побачила, але пізнала багато падінь, з яких піднімалася, хоч і текли сльози, і було важко, але поруч зі мною була людина, яка помагала мені пройти поміж всі біди і падіння. І я хочу розповісти вам одну історію, яка змусить задуматися людей навіть з кам’яним серцем.
На своєму життєвому шляху ти можеш зустріти тільки одного вірного друга, тримай його сильно-сильно, не відпускай. Тому що коли ти його втратиш, твоя душа розриватиметься на дрібні шматочки. Втративши людину, про яку ти мріяла усе життя. Ця історія не з простих, але я не побажаю пережити її.
Коли мені було 10, я strashno.com мріяла про те, що я зустріну Вірного, ласкавого, а саме головне найдорожчого друга. І знаєте, якщо справді вірити – мрії збуваються. Я зустріла людину, яка замінила мені все і усіх. Все те, що я маю, ту доброту, щирість. Те, що я навчилася поважати себе. Цього мене навчила одна найдорожча у цілому світі людина, про яку мріє кожен. Я мала друга який був готовий заради мене на все. Він любив мене дійсно щиро і здавалося на усе життя. Але це щастя тривало не довго.
Минав рік за роком у друга розвивалась хвороби, а саме рак горла. Хоча це не зупиняло нашу дружбу. Боляче те, що про його хворобу я не знала. Він постійно радів життю. Я думала, що він буде зі мною вічно. Але вічного нема нічого. Минали роки він покохав мене по справжньому, але я не відповіла йому взаємністю. Пройшло strashno.com 4 роки нашої дружби. Прийшов чудесний вечір, ми зібралися в парк прогулятися, але на мою думку той вечір був проклятим. Мій друг перед всіма став на коліна відкрив коробочку в якій була каблучка і запропонував зустрічатися. На той час я відмовила, але своєї відповіді виправити уже не змогла.
Почувши «НІ» він впав. Його щире, вірне серце припинило свою роботу, тому що ступінь хвороби була занадто високою щоб тривожити себе, тому серце не витримало переживань. На жаль я навіть не здогадувалася, що серце зупинилося саме через хворобу, я думала, що то «ні» вбило його. На той час я не бачила нікого, не відчувала нічого, мені хотілося провалитися крізь землю, щезнути з лиця землі. Я не пробачу собі ніколи те, що я не допомогла і не врятувала його і не забуду ті слова, які звучали останніми з його вуст: «Я вмираю, не strashno.com звинувачуй себе, ніколи — не забувай мене, пробач за все, але знай: я буду кохати тебе вічно!».
Історія цієї дружби не залишить мене ніколи, тому що саме ця людина навчила мене жити, веселитися, не плакати, і не бути самотньою, але самі найдорожчі і найрідніші люди відходять з нашого життя у вічність.
І тут на жаль наші дороги розходяться! Він – у вічності, а я тут, зовсім сама, без підтримки, без людини, яку я по-справжньому кохала, людини, саме до якої я йшла в будь-яку погоду, в будь-який час ночі чи дня, щоб розказати те, що в мене на душі. Я відкрила свою душу тільки йому, одному на все життя.
Пройшло півроку, а я по сьогоднішній день не вірю, що його нема серед живих. 4 жовтня, якби він був живий, було б 5 років спільної дружби. Але його вже немає поруч, але strashno.com він так як і колись застерігає мене від бід. Кожну нашу річницю ми святкували разом, а нашу 5 річницю я про святкувала в повній самоті. Отак у житті трапляється: зустріла друга, а виявляється, що він був першим коханням. Зустрівши свою любов, здається, що вона нікуди не дінеться, але нажаль вона відходе від нас.
Тому зустрівши свою любов не втратьте її так, як втратила я. Знайшовши, цінуйте кожну прожиту хвилину разом і, що б не сталося, не сваріться, живіть так, як живете останній день, вдихайте, як в останній раз. Любіть вічно.
Люблю тебе і буду любити тебе вічно (навіки твоя Ксенія).
Автор: Ксюшка*